Текст:

Культура – це різні індивідуальності. Що таке європейська література? Це не сума національних літератур, але сума індивідуальних досягнень. Європейська культура – це також дещо більш загальне. Київ, 14 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Дьордь Конрад – відомий угорський письменник, який у своїх творах відстоює передусім свободу індивідуальності. Народжений 1933 року, він брав участь у повстанні 1956 року проти радянської окупації Угорщини, за часів соціалізму був дисидентом, його твори не друкували, а сам він навіть провів деякий час в ув’язненні. 1990 року його обрали президентом Міжнародного ПЕН-клубу, з 1997 він – президент Академії мистецтв у Берліні. Кореспондент Радіо Свобода Кирило Булкін спілкувався з письменником, і найперше поцікавився, який зміст він вкладає у поняття «європейська культура».

Культура – це різні індивідуальності. Що таке європейська література? Це не сума національних літератур, але сума індивідуальних досягнень. Європейська культура – це також дещо більш загальне. Це те, як мене сприймають, наприклад, у маленьких містах десь за кордоном, якщо я зайду там у кав’ярню випити склянку вина або кави. Посміхнуться мені чи ні? Чи спробує людина, яка не розуміє моєї мови, якимось чином все ж-таки зрозуміти мене? От ця готовність зрозуміти іншого, не відкидати іншого, не виключати з свого світу мови іншого, але вчитися, вчитися – оце і є Європа.

А якою є, на Вашу думку, головна загроза для європейської культури сьогодні?

Національна ворожнеча. Щодо націоналізму, то він може мати й позитивне значення – самоповага, наприклад. Це дуже важливо: якщо я не поважаю сам себе, я не можу поважати вас. Але якщо самоповага перебільшена, якщо я про себе кажу гарні слова, а про свого сусіда – брутальні слова, і якщо я вважаю, що причина моїх нещасть – в чиїйсь іншій особі, і вважаю якусь групу людей (національну, етнічну тощо) лихом для мого життя чи ворогами мого щастя, тоді це найнебезпечніший феномен для Європи. І саме тому ми мали так багато війн. Але тепер в Європейському Союзі такий спосіб мислення вже не є модним.

Чи відчули Ви якісь принципові зміни після того, як Угорщина приєдналася до Євросоюзу, і, якщо так, то переважно в якій сфері?

Люди стали дещо тверезішими. Вони знають: ось, того й того ми очікували від Євросоюзу, і ці очікування дещо дисциплінують владу. Я задоволений, коли мій національний уряд є контрольований не лише людьми «знизу», але й «ззовні», інституціями Євросоюзу. У такому разі я менше залежу від самої тільки доброї волі мого уряду. Мій уряд може зловживати владою – я маю доволі досвіду, що доводить це. А тепер національні уряди мають навчитися певній, сказати б, скромності.

А що змінилося з часу вступу Угорщини до ЄС у галузі культури?

Є обміни між людьми, студентські обміни. Сам факт, що молоді люди можуть вільно пересуватися... Наприклад, вони їдуть до аеропорту, дізнаються, що є дешевий рейс кудись, у них із собою мало багажу – і вони можуть полетіти в Іспанію, в Барселону, наприклад. Це фантастика, це чудово! Можуть полетіти у Варшаву? Чудово! Вони вивчають Європу. І студенти вивчають Європу, вони можуть навчатися там чи там, і таким чином виникають історії кохання, одруження, всілякі між культурні зв’язки... І, можливо, з’явилося трохи більше підтримки перекладачам, тож люди можуть читати трохи більше. І Європа поступово стає єдиним суспільством.
Кирило Булкін? журналіст радіо "Свобода", програма Європейська Свобода, 14 листопада 2007 рік.