Текст:

Галичани – себто, мешканці міста Галич, що на Прикарпатті – люблять мандрувати. А по тому, вертаючись додому, використовувати набутий досвід для поліпшення життя у рідному місті. І, як каже мер Галича Орест Ткачика, у підсумку маємо новітню туристичну Мекку Прикарпаття, де можна побачити місця розкопок давньої столиці Галицького князівства, послухати пречудові хорові співи у храмах різних конфесій, пройтися затишними вуличками міста, смакуючи чисте повітря, що настояне на запахах Карпатських трав і квітів. А ще можна відвідати численні кав‘ярні і ресторанчики, де готують смачно – як вдома.

Власне, розвиток Галича за умов складних 1990-х розпочинався з ініціативи городян – “привести до тями” житлові будинки, двори поміж ними, дитячі садочки і школи. Спільними зусиллями пересічних галичан, міської влади і спонсорів втілили намічене. І тоді вирішили, що потенціалу, натхнення, ініціативи вистачить для перетворення Галича у туристичну столицю регіону. Тим більше, що Галич розташований таким чином. І має такі ресурси, котрі дозволяють тут розвивати і зелений туризм (Карпати, гірські селища і хутори – ось вони, легку прохідку з центру міста зробити!), і мистецький туризм (фестивалі народних промислів, наприклад), і туризм історичний (у Галичі копали, копають і ще роками копатимуть археологи).

За словами О. Ткачика, “насправді, все у нас взаємопов‘язане: якщо хочемо туризм розвивати, збільшувати кількість мандрівників у нашому місті і довкола, - маємо не лише відповідну інфраструктуру розвивати, а і людей вчити. А ще ж туристи дивляться не лише пам‘ятки історії і культури, не тільки по кав‘ярнях ходять – вони ж бачать і зовнішній вигляд цілого міста. Тож городяни і влада, які створюють домові комітети та комітети мешканців того чи того кварталу чи вулиці, дбають якраз за вигляд своїх будинків, скверів, вулиць...”.

А експерт Національного заповідника “Давній Галич” Іван Драбчук розповідає: “Галич залишається візитівкою минувщини нашого краю. Це стольне місто галицьких князів, яке виросло на високих пагорбах і є однаково привабливим у будь-яку пору року. Галич – це місцина, де дві ріки – Луква і Лімниця – наввипередки поспішають до Дністра, і саме тут у давнину селились наші предки. Родючі поля, на яких вони сіяли жито і пшеницю, забезпечували їх хлібом насущним, а висока гора з священним Крийлісом слугувала захистом у разі небезпеки. Тепер давній Галич – заповідник, і заповідає він нам не тільки свою багату історію і славні великі діла галичан, але і паммять про минуле, яку маємо берегти”.

Населення Галича переконане, що через їхнє місто проходить ота невидима ниточка, яке єднає минуле з прийдешнім. Якщо хочете її побачити – скористайтесь ініціативами галичан і завітайте до цього міста.

БОГДАНА Костюк, радіо "Свобода"