Текст:

“Хтіла вам переказати поздоровлення, здоровля, полодження на многії літа. Тримайте ся разом!” – так зустрічали гостей на фестивалі “Стежками Лемківщини” у Лугутінському районі Луганщини.

Лемки – українська етнічна група, частина якої жила на теренах Польщі. Після Другої світової війни радянська влада переселила польських лемків в Україну –деяких завезли аж на Донбас. Нині на Луганщині живе 2 тисячі лемків. Літніх людей, що пережили події переселення, лишилось не багато, але спогади, як людей узивку пхали у “телячі вагони”, як доводилось копати землянки серед безлюдного степу – досі живуть у пам’яті.

Лемківський фестиваль уперше проведений 2005 р. Розпочали цю традицію голова Лугутівської райдержадміністрації Григорій Прибега і заступник голови Луганської обласної держадміністрації Зиновій Гузар. Пан Гузар згадує, що фестиваль починався тяжко – бо не кожен і знав, хто такі лемки. Тож доводилось пояснювати: “Лемки, бойки, гуцули – це ті самі українці, тільки гірські, трохи інші”. А зараз фестиваль живе для людей, для Луганщини, і його називають одним з кращих в області. Цього року під час фестивалю відкрито й освячено пам’ятний знак “Жертвам репресій, малій етнічній групі української нації – лемкам”. На цьому місці планують звести справжній пам’ятник і збудувати музей.
Ярослав Гребенюк