Текст:

Переяслав – Хмельницький відзначив 1100-річчя від першої письмової згадки про себе. Це місто називали “духовним центром України”; у ньому гортались сторінки української історії. Тут написано Шевченків “Заповіт”, тут викладали Г. Сковорода та Й. Бодянський. 1654 року тут було підписано українсько-російську унію, що надовго “запрограмувала” хід створення та функціонування української народності і державності. Чиї імена залишились у пам‘яті міста, розповідає історик – провідний експерт Інституту археології НАНУ Олександр Колибенко у розмові з Богданою Костюк:

Б. Костюк: Пане Колибенко, чим приваблювала визначних митців України земля Переяслав – Хмельниччини?

О. Колибенко: Справді, - з Переяславом – Хмельницьким, із землею Переяславщини пов‘язані імена багатьох відомих та яскравих постатей нашої історії. Хтось тут мешкав, вчився або викладав, а хтось проїздив, на кілька днів чи місяців зупинявся. Але усі відразу закохувались у це місто, невелике, але гарне, комфортне для життя. як ми зараз кажемо. Я думаю, що і Переяслав їх кликав до себе, саме своєю історією - тим, що він завжди був у епіцентрі різних подій нашої історії.

Б. Костюк: А чиї імена найбільше запам‘ятались місту та його мешканцям?

О. Колибенко: Безсумнівно, це імена філософа і письменника Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Йосипа Бодянського.
Якщо говорити про Г. Сковороду, то його твори, що стосувались Переяславщини чи були створені на Переяславщині, показують, наскільки це місто впливало на Сковороду, на його філософські погляди. ґнаприклад, є така археологічна пам‘ятка - так звана Вибла Могила. Це майдан з курганами, на ньому помітні залишки селітрового виробництва, приблизно з першої половини 17-го ст., а довкола цього майдану - групи курганів епохи бронзи. Про цю місцину знаходимо вельми оригінальні думки – про плин історії і часу – у Сковороди. Він туди своїх учнів з Переяславського колегіуму водив.
До речі: у Переяславі у колегіумі вчився і визначний філолог – славіст Йосип Бодянський, він опрацював Пересопницьке Євангеліє. Це Євангеліє у бібліотеку закладу передано з Вознесенського монастиря, а туди книгу свого часу привіз гетьман Іван Мазепа. А тепер на Пересопницькому Євангелію присягають Президенти України.
Тарас Шевченко і Переяславщина – це особлива сторінка. У нас зберігся будинок, де написано “Заповіт” і поему “Кавказ”, звідки вибирався Шевченко на етюди – а він ці місця чимало малював!
Тож визначні особистості залишили значний слід на самій Переяславщині. У нас збереглись чимало легенд, пов‘язаних з ними. І вплив тих людей на сучасну історію Переяслава – Хмельницького чималий донині.

Б. Костюк: Свого часу Тарас Шевченко називав Переяслав – Хмельницький одним з центрів української історії. А як повернути це звання місту за нинішніх умов?

О. Колибенко: Очевидно, проблема лежить не стільки у площині матеріальній, скільки у площині духовній. У першу чергу, треба в якійсь мірі змінити свідомість людей, хоча мешканці міста - так звані корінні переяславці, - пишаються своїм містом, люблять і поважають його, готові туристам розповідати про історію Переяслава і Переяславщини. Але ж одного ентузіазму замало: маючи чи не найбільшу в Європі кількість музеїв на душу населення, Переяслав досі не отримує коштів на їхню підтримку, на розвиток експозиції, на гідну оплату праці науковців. Звичайно, в останні роки ситуація поліпшилась, але все одно: потребуємо підтримки не тільки держави (їй, дай Боже, соціальні проблеми розв‘язувати вчасно), але і самих переяславчан, представників малого і середнього бізнесу. А вони бояться, бо місцева влада не гарантує підтримки їхніх ініціатив, бо законодавство чітко не визначає прав та обов‘язок тих, хто хотів би відкрити готельчики і кав‘ярні, допомогти музеям з друком рекламних буклетів і науково-популярних матеріалів. А без підтримки знизу, без ініціативи мешканців Переяслав – Хмельницький може лише пригадувати про свою давню славу і сторінки героїчної історії...

Довідка з Вікіпедії: Переяслав - провінційне містечко на сході Київської області. Для цієї частини Придніпровської западини характерний безкрайній лісостеп, посмугований неширокими стрічками блакитних річок. Серед рівнин, лугів і полів подекуди зустрічаються невисокі пагорби, невеликі ліси й гаї. Лівобережжя, зокрема Середнє Придніпров’я, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6-7°С морозу. Середня температура липня - 19,2°С вище нульові позначки.
Через древній Переяслав повільно несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч із могутнім плесом Канівського водоймища. Покриті вербами й осокою берега водойм створюють особливий настрій: навколо панують тиша, спокій і гармонія.
Сюди приїжджають у вихідні відпочити від шаленого ритму й надмірного шуму жителі Києва, Чернігова, Черкас й інших великих міст. Багатьох приваблює також можливість відвідати місцевий ринок, адже Переяславщина належить до екологічно чистих місцевостей України. До центра значного сільськогосподарського регіону збираються торгувати селяни з навколишніх селищ. Щоправда останнє десятиліття його тяжко назвати великим сільськогосподарським центром, через загальний спад економіки.
У Переяславі-Хмельницькому проживає приблизно 30 тисяч осіб. До столиці України - Києва - лише 112 кілометрів, або півтори години автобусом.
Однією із прикрас міста є національний історико-етнографічний заповідник, що містить у собі 57 музеїв, які репрезентують різні аспекти історії Переяславщини. Особливим є так званий музей "Під відкритим небом", де представлено житла, хатній інвентар із сіл території нинішнього канівського водосховища. Також вартими уваги є як історичний музей, так і музей академіка Заболотного, та багато інших. Також заповідник має потужний штат науковців, що вже не одне десятиліття ведуть дослідження історії Переяславщини.
Уперше Переяслав згадується в літописних записах 907р. у договорі князя Олега з Візантією. Щоправда цей фрагмент повісті є дещо сумнівним, оскільки нагадує пізнішу вставку.
Місто Переславль входив у Київське намісництво. У шістнадцятому столітті отримав Магдебурзьке право. Певний час був частиною полтавської губернії. Нині Переяслав-Хмельницький - районний центр у Київській області України.
Не зважаючи на тисячолітню історію, у 1943 році, відразу після звільнення, постановою Ради Міністрів СРСР був перейменований у Переяслав-Хмельницький. Нині деякі науковці міста ведуть дискусію про повернення історичної назви.
Герб міста Переславля затверджений 4 червня 1782 року разом з іншими гербами Київського намісництва: "У срібному полі трьох-уступна вежа, увінчана церковною главою й зубчатою короною".
В 1865 році був складений новий проект герба Переяславля: "У срібному полі червлена в 3 яруси вежа із золотими швами й вікнами, увінчана золотим з таким же хрестом куполом. Над вежею червлена про 3 зубцях корона". У вільній частині - герб Полтавської губернії. Передбачалося, що герб будуть оточувати колосся, з'єднані Олександрівськой стрічкою. Проект не був затверджений.

Переяслав-Хмельницький район створений в 1923 році (до 1943 року йменувався Переяславским). 28 грудня 2001 року районна рада затвердила герб і прапор Переяслава-Хмельницького району. Автор символів району - Олексій Кохан. Прапор являє собою полотнище із трьох вертикальних смуг: білої, червоної й білої, співвідношення ширини смуг - 1:4:1. У центрі полотнища зображений елемент герба міста - біла фортеця із надворотной церквою, що має золотий купол і хрест; гостроверхими бічними вежами, що мають золоту покрівлю й флюгері; у прорізі воріт червлений щит із золотим князівським знаком Всеволода Ярославовича. Герб району: у блакитному щиті зі срібною облямівкою сидячий на срібному трьохгор’є золотий бабак, що тримає в лапах червлену корону, у главі щита виходяще праворуч золоте сонце. Древня фортеця символізує Переяславське князівство, знак Всеволода Ярославовича нагадує про період розквіту князівства. Червоний колір - колір давньоруських військових щитів, білі смуги на прапорі символізують ріки Дніпро й Трубіж.

Богдана Костюк, Радіо Свобода – для сайту model21