Текст:

“Українське – це круто!” – це гасло стало своєрідним “дрес – кодом” для учасників і численних відвідувачів Міжнародного фестивалю “Країна Мрій”, який упродовж трьох днів співав, танцював і майстрував на Співочому полі і дніпровських кручах у Києві. Там можна було виткати полотно з льону під керівництвом досвідченої майстрині, можна було зліпити горщика або вишити рушника. А сильній статі до вподоби були “козацькі розваги”: навчання ковальській справі, вивчення бойового гопаку і “українського танго” – аркану, і дегустування справжньої медовухи.

За чотири роки існування “Країна Мрій” значно розширила свої географічні і духовні кордони: від Криму і Карпат – до Балкан і Балтії, від Києва і Мінська – до Дубліна і Тбілісі. При цьому, за словами хресної мами фестивалю – визнаної української співачки Ніни Матвієнко, його учасники і гості перетворились на одну велику родину: “Це великий символ – символ родини. Ми тут усі разом, взялися за руки, співаємо те, що наші пращури співали... “Країна Мрій” – це мрія побути разом, це її здійснення!”.

Поверненням до духовних традицій українців, відродженням “родинного коду” назвав фестиваль його засновник Олег Скрипка. І зауважив, що на цій території мрій можна знайти усього, чого душа забажає: “Нецікавого тут нема. Люди вже за власним смаком і за власним графіком приходять чи удень, чи увечері – чи вони хочуть послухати автентичний спів удень, чи послухати етнічний рок увечері”.

А душа бажала і послухати заборонений у Білорусі гурт автентичного поліського співу “Трійця”, і українських кобзарів, і угорських етно-рокерів. А ще – придбати чи принаймні поміряти вишиванки, що їх робить родина пані Галини з Прикарпаття: “Традиції у нас зберігаються. У нас коли дитину несуть хрестити, ми вишиваємо вишиваночки, щоб охрестити. А потім як народиться друга дитина – то (хрестимо) у тій самій вишиванці, щоб діти не посварились. А ще маємо вишиванки і на кожний день, і на свято. Вишиваємо прадавні візерунки і на чоловічі і на жіночі рубашки...”.

А ще можна було скуштувати національні іспанські та індійські страви, і випити справжнісінької медовухи, що її виробляє пасічник з Чернігівщини пан Микола: “Медовуха – це традиційний напій Східної Європи. В основному слов’яни – росіяни, українці, поляки – споконвіку пили лише мед. Бо то і ліки, і енергетичний напій. І традиція слов‘янського столу”. До речі. Якщо першими “дегустаторами” цього напою були чоловіки, то ближче до офіційного закінчення фестивалю його смакували вже і жінки.

А ще можна було побавитися з традиційними українськими ляльками –мотанками, помилуватися татарськими килимами і вишитими сукнями, і потанцювати гуцульський “аркан” або македонське “хоро” – разом з родиною українського Президента. Це все реалізовувалось на містичній території країни мрій легко.
Богдана КОСТЮК, кореспондент радіо "Свобода"