Текст:

Два роки тому на честь української оперної примадонни Соломії Крушельницької в італійському місті Віареджо встановили меморіальну дошку “Співучий Орфей”. А два місяці тому у приміщенні міланської опери “Ла Скала” встановили бюст знаменитій співачці.
Її дебют на цій сцені був сторіччя тому в опері “Саломе” Ріхарда Вагнера. На Тернопільщині, Батьківщині Крушельницької, пам’ятника “найпрекраснішій Саломеї”, як її називали шанувальники, досі немає. Але питання встановлення монументу як ніколи актуальне: незабаром – 135-літній ювілей співачки.

“У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали 4 особи чоловічої статі – Батістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх висот - Соломія Крушельницька.” Ці слова належать італійському музикознавцю Рінальдо Кортопассі. Так, українська Саломея мала унікальне драматичне сопрано у майже три октави і співала партії у понад 60 операх.

Народилась Соломія Крушельницька у селі Білявинцях на Тернопільщині у родині священика. Дитячі та юні роки провела у селі Біла. Згодом - навчання музиці у Львові та Мілані. В Італії - вже оперна примадонна - Соломія Крушельницька вийшла заміж за адвоката Чезаріо Річчіоне. А по його смерті, після тривалих подорожей і гастролей, співачка повернулася в Україну, де й викладала у Львівській Консерваторії до кінця своїх днів.
На думку Надії Зюбровської, директорки меморіального музею імені Соломії Крушельницької у селі Біла, встановлення пам’ятника співачці - це обов’язок громади: У Львові є барельєф С. Крушельницькій, у Мілані відкрили її музей, встановили пам’ятник. І щоб на батьківщині, де коріння, не було пам’ятника – це дуже болюче питання. У першу чергу, це - питання гонору нашого українського народу.

За словами Н. Зюбровської, ще у 1980-х планували спорудити монумент співачці. Тож і заклали пам’ятний знак у Тернополі на Майдані мистецтв, де були кінотеатр, краєзнавчий музей і художня школа неподалік. Тоді ж на цій площі планувалося добудувати бібліотеку і звести нове приміщення музичного училища імені Соломії Крушельницької. Таким чином, Майдан мистецтв мав стати культурним центром міста. У підсумку, ця площа перетворилась на чергову автобусну зупинку. Кінотеатр перебудували, і тепер це – торгівельний центр під назвою “Гранд Базар”. Музучилища немає, бо тут ринок “секонд-хенд”, а на місці обласної бібліотеки стоїть бетонний каркас.

У 1990-х роках громадськість міста знову збирала кошти на монумент, але справу до кінця не довела, гроші начебто втратили свою вартість. Директорка музею С. Крушельницької каже, що їздила до столиці, мандрувала зі своїми пропозиціями від міністерства до міністерства, аби переконати чиновників у потребі звести монумент. І ось у червні 2004 вийшла постанова Верховної Ради щодо святкування 135-річчя від дня народження співачки. Нині вже не лише тернопільські освітяни, а й депутати долучились до спорудження пам’ятника Соломії Крушельницькій. Їхня ідея - встановити пам’ятник поблизу обласної держадміністрації. Поруч – податкова з автостоянкою. Неподалік – парк і Тернопільський став. Чим не Майдан мистецтв?

Євгенія Вятчанинова, радіо "Свобода"