Текст:

17 січня у Києві експерти з питань культури від Ради Європи зустрілися з представниками Міністерства культури України, експертами проекту “Модель 21”, українськими митцями і
менеджерами Фонду культури та Фонду Віктора Пінчука. Головний “євро – висновок”: Україна має видатний культурний потенціал, який здатен стати двигуном розвитку держави, її виходу у широкий мистецький світ. Слово експертам:

Катрін Меркль (представляє Наглядовий комітет з питань культури Ради Європи): “У березні Рада Європи заслухає Національний звіт України про культурну політику. У разі його схвалення, Рада Європи допомагатиме українській стороні втілювати проекти, спрямовані на розвиток національної культури і ознайомлення європейців з мистецькими традиціями і сьогоденням українців”.

Експерт Ради Європа – директор київського представництва Британської Ради Террі Санделл: “У Страсбургу у березні ми будемо дебатувати з Радою Європи щодо доцільності включення у наші програми українських культурних пропозицій, для чого Національний звіт має бути досконалим. Зараз ми дивимося, що вже зробила українська сторона, і Звіт виглядає доволі серйозним і професійним. Принаймні. У ньому вказані проблеми і шляхи їхнього можливого розв‘язання. А я, маючи досвід роботи в Україні, зазначу: тут культурний розвиток держави гальмують брак державного фінансування культурної політики, брак інформації про українську культурну традицію і сучасне мистецтво, важкий соціальний стан працівників культури, особливо у регіонах. З другого боку, Україна має ґрунтувати державну культурну політику на європейських стандартах, практиці та досвіді”.

Хорватська дослідниця культури Нада Швоб – Джокич: “Держави, які перебувають у так званій трансформації (від соціалістичної урівнялівки до капіталістичного прагматизму), мають звикнути, що жодна політична сила, жодна влада не даватиме коштів на розвиток сучасного мистецтва. Владоможці готові спонсорувати мистецькі акції та події для рекламування особисто себе чи своєї політичної сили, і плодити придворних митців. Держава фінансує культуру за остаточним принципом – щоб вистачало на утримання персоналу і матеріально-технічного забезпечення державних закладів культури. Митці завжди виключені з державної підтримки, їм треба шукати можливості самостійно заробляти кошти своєю творчістю для своєї ж творчості...”.

Норберт Рідль (представник Австрії): “Мене турбує ситуація в українському кінематографі, де мають переваги іноземні фільми. Приватні дистриб‘ютерські компанії розповсюджують і широко демонструють американське і російське кіно, нехтуючи вітчизняним кіномистецтвом. Добрим є те, що, як повідомила щойно пані Ганна Чміль, держава збільшила фінансування кіно, відкриваються сучасні кінотеатри – але захищати вітчизняного кіно виробника і розповсюджувача українського кіно продукту треба на парламентському рівні”.
БОГДАНА КОСТЮК, радіо "Свобода"