“Українці не уявляють розміру свого потенціалу у мистецтві”
Так трапилося, що в моєму житті чимало знайомств “із сильними світу цього” або ж цікавими людьми відбулися завдяки футболу. Зі швейцарським експертом з питань культурної політики Матті Штраубом пошуки спільної мови (окрім англійської, якою ми спілкувались) також привели до футболу – і до аналізу творчого потенціалу громадян України. У підсумку, наведене нижче інтерв’ю нагадує спілкування двох уболівальників – митців...
Б. Костюк:
Матті, важко порівнювати Швейцарію та Україну з точки зору історичного досвіду, формування державності, особливостей політичного устрою і культурних моделей розвитку. Хіба що у футболі і українська, і швейцарська збірні продемонстрували непогану гру на цьогорічному Чемпіонаті світу. І наші хлопці навіть примудрились ваших обіграти...
М. Штрауб:
... По пенальті! Як на мене, це не зовсім чиста перемога, але таке життя – і в спорті, і в мистецтві. Можливо, я буду першим, хто порівнюватиме спорт і мистецтво, але риси цих сфер творчої діяльності людини якраз є спільними і для Швейцарії, і для України. Маю на увазі: спорт – це теж мистецтво, а мистецтво багато у чому – це спорт, оскільки підсвідомо кожен митець – спортсмен, художник, музикант, письменник – прагне продукцією своєї творчості причарувати якнайбільше прихильників і симпатиків. І творець культури, і творець спортивного рекорду бажає перемогти, бути першим у своїй справі, стати “най – най – найкращим”: спершу – у рідних стінах, а потому – і на міжнародній арені.
І, врешті-решт, і спорт, і мистецтво (культура) – це видовище. І також – творча акція чи акт. Повірте мені: і українці, і швейцарці, і німці, і бразильці радіють перемогам своїх митців не менше, ніж перемогам своїх футбольних збірних. Я пересвідчився у цьому під час відвідин усіляких міжнародних фестивалів, пленерів, Венеціанського бієнале...
Б. Костюк:
То яким Ви побачили потенціал українського мистецтва, української культури?
М. Штрауб:
Таким потужним, що ви самі навіть не уявляєте його величини та енергетики! Для мене Україна почалася з Києва – чудове, фантастичне місто! Київ має фантастичну ауру, розкішні пейзажі, чудові архітектурні та історичні пам‘ятки ... і жахливу сучасну архітектуру. Мене дивує – невже київські архітектори не могли поблукати київськими вулицями, посмакувати у затишній кав‘ярні “капучино”, придивитись до будівель попередніх століть та давніх храмів, перш ніж будувати нові масиви у безвиразному стилі? І чи варто було новобудови “встромляти” у старовинних кварталах? Я думаю, що сучасне покоління архітекторів, та молодь, яка заступає першість у сучасній українській архітектурі, зорієнтується, що збереження старовинного і стародавнього – це вимога часу. Так, я проти консервації старовини – я за розвиток на її основі естетичного смаку і нової культурної продукції.
А ще потенціал України я вбачаю у натхненні та творчій енергії, яку продемонстрували наші з Вами друзі у Прилуках і Ніжині. Згадайте, у червні минулого року прилучани з недовірою слухали мою розповідь про можливості громади у створенні культурного капіталу, у розвитку творчості. А в підсумку – вони видали чудовий набір листівок “Прилуки у часі” і абсолютно унікальну книгу “Це – серйозно”. До речі: я не думаю, що це книга для дітей – це книга, зроблена дітьми для дорослих: мовляв, подивіться, які ми талановиті, які ми творці! За цими дітлахами – прийдешнє українського мистецтва, вони здатні будуть зробити своєрідну “творчу революцію”, перетворити своє місто і цілу державу в один з центрів європейської культури.
Б. Костюк:
Матті, мені страшенно подобається Ваша фраза про Прилуки як центр європейської культури – тобто, Ви переконані, що “процес пішов”, і Україна завдяки культурі повернеться до Європейського дому?
М. Штрауб:
Україна насправді завжди була, є і буде в Європейському домі, це окремі політики намагаються продовжити традицію радянських вождів і відірвати український народ від Європи. Але не вийде – українські митці є справжніми представниками європейської мистецької традиції, саме українська культура споконвіку тримала ці землі і народи, які населяють сучасну Україну, в європейському культурному просторі. Адже Європа – це перш за все культура, від храмів давньої Греції до фресок українсько-польського єврея Бруно Шульца, від Святої Софії Київської до Собору Паризької Богоматері, від архітектурних споруд Ніжина – до Риму. НЕ вірте нікому, хто стогне: “Ой, нещасні ми, українці...”. Які ж ви нещасні?! Ви маєте історію, яка губиться у тисячоліттях, ви маєте культурну традицію тисячоліть, ви маєте сучасних митців – це справжнє багатство! Просто треба його використовувати і для виховання своїх дітей, і для популяризації української держави.
Б. Костюк:
Ви згадали Ніжин і Прилуки по проекту “Модель 21”, в якому Ви є каталізатором ідей та експертом. Чи приживеться в Україні ця модель культурного розвитку?
М. Штрауб:
Вже приживається, оскільки проекти у Ніжині і Прилуках діють, мають широкий резонанс у міських громадах, досвід Чернігівщини почали вивчати в інших місцевостях України. Принаймні, я спілкувався з представниками Генічеська і Мелітополя, там уже є цікаві розробки та ідеї. Але Ви мене дарма називаєте каталізатором ідей – це місцеві “культурні перетворювачі” ідеї генерують і шукають шляхи їхньої матеріалізації у вигляді культурної продукції.
До речі, проекти, схожі до “Моделі 21”, успішно здійснюються в Румунії і Сербії, починають працювати в Албанії. В Албанії у містечку Шкодра починалося зі створення мистецького центру – а тепер там виробляють маски для Венеціанського карнавалу. І мешканці містечка вважають, що своїми руками роблять внесок у державний бюджет країни. Так само у Румунії: фестивалі сучасного мистецтва і музичні змагання в маленьких містечках на півдні і сході держави збирають чимало туристів, і місцевий та державний бюджети отримують відповідно гроші. А моя функція – це функція тренера, який допомагає вловити суть ідеї чи мрії, перетворити її на проект і потім реалізувати. Це такий мистецький вид спорту...
