Текст:

Насправді усі процеси мають ланцюгову реакцію і дають певні відголоски минулого. Ми можемо пофантазувати і пояснити так: у нас з’явилися синьо-зелені водорості, значить, наша свідомість теж повернулася назад.

У часи Льодовикового періоду, коли льодовик наступав, люди, звичайно, відступали. І раптом арктична крига зупинилася на нашій території, у Полтавському регіоні, який лежав у котловані.
Коли льодовик сходив, він заповнив цю нішу родючими ґрунтами. Тут осіла земля, і звідси пішло розселення людей.
І що найдивовижніше, брендом для Полтавщини може бути (я уже не раз над цим думала), що це – територія аномалій. Не випадково тут знаходиться аномальна зона, і це підтверджено науково.
Історично так склалося, що Полтавське поле, на якому відбулися три найкровопролитніші битви світової історії, є місцем, яке постійно видає якісь аномалії. І найрізноманітніші зміни відбуваються саме тут.

У свій час В.І.Вернадський почав досліджувати ґрунти у Полтавській губернії, причому завершення цих досліджень робив власним коштом, настільки це його зацікавило. Він описав усі скіфські кургани на нашій території (зараз їх зрівняли, щоб не грабували, але, тим не менше, вони є). Коли Вернадський починає досліджувати територію, йому раптом приходить думка, що там, де почали з’являтися родючі ґрунти, там почало зароджуватися органічне життя, там отримують поштовх до розвитку черв’ячки, комашки. А далі відбувається процес, коли ці комашки підсилюють родючість ґрунтів. І тоді людина остаточно закріплюється на цих землях, а закріпившись, у неї починає працювати інтелект. Тож у цьому місці усі природні процеси були наче пришвидшені у своєму розвитку.

І раптом у 20 ст. з’являється людина і перекриває русло Дніпра. На мою думку, це те саме, що затиснути людську артерію. Починається відмотування процесу назад. У нас раптом з’являються синьо-зелені водорості! А вони з’являються лише у тих водоймах, де необхідним є насичення киснем. Отже, час повернув назад завдяки активній господарчій діяльності людини! І ті процеси, які сьогодні відбуваються, лише видається, що вони ні на що не впливають. Ну, з’явилися у нас синьо-зелені водорості, то й що? Це нас не повинно турбувати? Насправді усі процеси мають ланцюгову реакцію і дають певні відголоски минулого. Ми можемо пофантазувати і пояснити цей факт так: у нас з’явилися синьо-зелені водорості, а це значить, що наша свідомість теж повернулася назад.

Коли у радянські часи з Полтавщини вивозили родючі землі (просто зрізали і вивозили), а це означає, що знову потрібно 100 років рости бур’янам, щоб міг нарости родючий шар ґрунтів! Теж саме відбулося з культурою. Ця аналогія настільки очевидна, вона ось тут, лежить під ногами: знищується культура, прибираються старі шари, а отже, наше культурне покоління буде зростати у “культурних бур’янах” і по-новому нашаровувати родючі ґрунти культури. На підтвердження цих слів, можу навести приклад, згадуючи нещодавній Сорочинський ярмарок. Уявіть собі: там люди купували домовичків! Тобто, ми повернулися у своїй архетипній свідомості у дохристиянські часи! І згадуючи синьо-зелені водорості, знаходимо між подіями очевидний зв’язок! І сьогодні для мене (а я трохи розумію, як складається архетип) найстрашнішим є те, що люди не розуміють наслідків того, що відбувається, коли влізти у нашарування, добратися до домовичків, починати їх ліпити без глибокого розуміння, як і навіщо це робилося колись. Сучасні майстри використовують поліетиленові і пластмасові заготовки: можливо, з точки зору виробу, це звичайний технологічний процес, але колись виготовляли оберег з натуральних матеріалів, при цьому “натуральними” були і думки майстра. І коли на сьогодні такого типу товари комерціалізуються, значить, комерціалізується те, що лежить в основі архетипу. Я боюся, що ми влазимо ногами туди, де люди працюють скальпелем. І розумію, що для того, аби говорити про питання культури, треба розмовляти з людьми, які розуміють, що таке культура. Мені дуже хотілося б, щоб у нас, в Україні, бачили не лише вінки, шаровари, обереги, мені хочеться, щоб ми стали частиною всесвітньої культури.

Я часто згадую монолог Петросяна, у якому йдеться про чоловіка, який придбав дорогий французький гарнітур, і сидячи у ньому, не посмів лаяти свою дружину. Людину потрібно занурити у культурне середовище. Вона повинна рости у красивому. Тож культура повинна проростати з людського нутра, до неї нікого не треба тягти за вуха. Але так само треба розуміти зв’язок природи і людини, де людський розвиток неможливий без віками нашарованого культурного підґрунтя.

ОЛЬГА ФРОЛОВА, Керівник фонду малого та середнього підприємництва Кременчуцького району, м.Кременчук, Полтавська обл.

Записала Оксана ОЛЕКСІВ