Текст:

Чи зможуть народні промисли на півночі Донеччини стати підґрунтям для розвитку місцевого підприємництва?

Слов’янськ відомий як один із керамічних центрів України. Весна у цьому місті розпочалася конференцією „Керамічне мистецтво як рушійна сила місцевого розвитку: індикатори, кластеризація, стратегія”, що тривала три дні (1-3 березня). Ініціатором її став Центр розвитку «Демократія через культуру» – основний координатор європейських культурних програм в Україні, за підтримки Шведського інституту та Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Проблемами розвитку цього українського центру кераміки зацікавилися голова Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності Лесь Степанович Танюк і директор Центру розвитку „Демократія через культуру” Олександр Алімович Буценко.
Про аспекти підтримки майстрів кераміки, співпрацю влади та підприємців присутнім розповів слов’янський міський голова Анатолій Вікторович Левіт. Разом із модератором медіа-заходу він відкрив прес-конференцію привітаннями гостей міста – журналістів, які завітали до Слов’янська завдяки організованому Донецьким прес-клубом реформ виїзному засіданню (3 березня). Від привітань слов’янський міський голова одразу перейшов до висвітлення проблем: „В Росії сьогодні розвитку народно-художніх промислів приділяється більше уваги: там існує певна система пільг. У нас сьогодні такого, на жаль, взагалі немає... втім є, але лише на рівні законів. Тут ми маємо бути ініціаторами: якщо ми бажаємо зберегти і збільшити народно-художні промисли, то повинні дати можливість розвиватися і підприємцям, і художникам, не обтяжуючи їх пресом податків. Інша сторона цього питання - що ми можемо зробити на місцевому рівні (...) Найголовніше те, що ми вже заговорили про проблеми”.

Директор Центру розвитку „Демократія через культуру” Олександр Буценко: Слов’янськ – „місто, яке є пілотним учасником нашого великого проекту „Створення культурного капіталу”, це проект Ради Європи, і місто бере в ньому участь вже другий рік поспіль. (...) Зверну вашу увагу на керамічні ресурси міста. Сьогоднішні міста в усьому світі змагаються не лише ресурсами природними, природними копалинами; це вже відходить у минуле. Не так важливо, наскільки місто багате на вугілля, нафту, газ – для розвитку міст важливіші інші ресурси – інтелектуальні та культурні. Саме Слов’янськ на Донеччині – це місто, яке надзвичайно багате культурними ресурсами, зокрема, керамічними, майстрами керамічного мистецтва. І ці ресурси можуть стати тією рушійною силою, яка допоможе місту розвинутися і стати в рівень з іншими містами не лише України, але й світу, справді конкурувати з ними, приваблювати сюди і туристів, і молоді таланти, і капітал, інвестиції тощо (...) Найближчого часу Шведське Посольство також завітає до міста, із цим містом хоче працювати шведський Інститут – провести тут майстер-клас по сучасному дизайну, який ще більше сприятиме розвитку керамічного мистецтва.

Також вчора ми отримали інший лист з Ради Європи від керівника проекту „Створення культурного капіталу” Мадлен Гросман, яка звертається до п. Левіта: проект „відкриє Вашій місцевій громаді нові можливості розвитку. Усі заходи, реалізовані Вашою командою... є свідченням бажання Вашої місцевої громади бути включеною до європейської мережі культурного обміну та отримання доступу до європейських ринків культурних продуктів. Рада Європи підтримуватиме і надалі Ваші наступні кроки в цьому напрямку через Центр розвитку демократії через культуру – нашого стратегічного партнера, спрямовані на включення до інформаційної європейської мережі та створення Агентства культурного розвитку міста. Ми вітаємо Вашу ініціативу щодо створення керамічного кластеру на основі наявних ресурсів, оскільки дуже важливо поєднати різні інтереси можливих майбутніх учасників проекту „Створення культурного капіталу”. Культурний капітал сьогодні стає основним гаслом розвитку нової Європи. І, власне, те, що місто Слов’янськ розвиває в собі і створює культурний капітал, воно робить крок назустріч Європі...” „Дуже важливо, що пройшла ця конференція: ми визначили проблеми, які сьогодні існують в місті Слов’янську і, зокрема, стосуються керамічного мистецтва. Ми визначили слабкі і сильні сторони.”

Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності Лесь Танюк: Семінар - „одна з точок тієї стратегічної політики, яку ми намагаємося провадити в Комітеті, і ця стратегія зводиться до того, що культура не є явищем столиці чи периферії... вона виростає там, де її підживлюють. І завжди Україна була багата традиціями багатокультур’я, поліваріантності... В такому сенсі Слов’янськ обраний був на цей проект невипадково...”Л. Танюк зробив окреме посилання на виступ А.Левіта в лютому 2005 року на парламентських слуханнях: „На Слов’янськ припадає близько 90% пам’яток архітектури Донеччини, 100 % пам’яток монументального мистецтва, 50 % пам’ятників-пам’яток археології, понад 400 археологічних пам’яток на обліку в слов’янському регіоні (...) Сфера культури, збереження культурної спадщини завжди вважалися тягарем для бюджету, і в своїй програмі ми пропонуємо переглянути такий стереотип, і розглядати культуру як основу сталого соціально-економічного розвитку, що за певних інвестицій стане основою економіки таких регіонів, як Слов’янщина.

Як бачимо, саме культурні ресурси, історичні пам’ятки і творчі проекти в цій галузі є основним потенціалом розвитку міста на перспективу. Тому, за дорученням громад, слов’янська громада пропонує таке: державна культурна політика повинна стимулювати творчий розвиток місцевих громад через реалізацію державних цільових програм, програм регіонального і місцевого розвитку; друге: врахувати пропозиції місцевих рад щодо розробки стандартів державних послуг у галузі культури, які повинні забезпечуватися за державні кошти; і третє: підтримати пропозицію міста Слов’янська щодо реалізації названої програми за рахунок коштів потенційних інвесторів, а також за рахунок державного та місцевого бюджетів”.

„Як ви бачите в цій програмі, в цьому виступі ще не було ідеї перетворити місто Слов’янськ на центр культу кераміки в Україні.” Слов’янськ є унікальним містом для всієї України... другого такого міста в Україні немає... тут справді є поклади і під землею, і нагорі, і в людях. (...) Слов’янська кераміка сьогодні існує на набагато цікавішому, вищому, авторському рівні, ніж коли вона існувала в ті роки, коли припинявся цей розвиток.” „Ми мали колосальне враження від вашого знаменитого Смарагдового містечка... це прекрасно, такого в принципі ніде нема: ні в Україні, ні в Росії, ні в Польщі, ні в Чехії... це абсолютно унікальне явище. Воно зігріте і теплом ентузіастів, і влада туди вкладає гроші, ніхто не скаржиться. І вони роблять хорошу на мікрорівні справу... Є така просто унікальна краса, і це повинно берегти дуже сильно.” Лесь Степанович окремо підкреслив , що в ході заходу учасники „прийшли до висновку того, що, справді, нам треба створювати, розвивати і ширити сам по собі міф міста Слов’янська як центру керамічної, талановитої і художньої промисловості та виробництва... Ми мусимо говорити про певну школу слов’янської кераміки”. На погляд пана Танюка, „Слов’янськ мусив би активніше створювати свою Спілку керамістів..., тому що потенціал тут, на місці просто величезний - людський і виробничий. Звичайно треба, щоб сюди прийшла нова технологія... Крім ентузіазму потрібна ще державна „парасолька” – державна підтримка цим програмам”.

Громадськості небайдужа подальша доля керамічної галузі та народних промислів – про це говорили представники третього сектору, підприємці – зокрема, голова громадської організації „Спілка кераміків Слов’янська”, підприємець Галина Горобець: „У місті Слов’янську сьогодні для виробництва кераміки є практично все - від сировинної маси до готової продукції. Це і є кластер. Чого нам бракує, так це партнерства. Кияни були здивовані, що ми сьогодні все це виробляємо... Нас вислухали, відбувся діалог. (...) Головне, що Слов’янську кераміку зустрічають у всіх куточках світу.” Підприємець зазначила: „На жаль, на сьогодні керамісти України та керамісти Росії знаходяться у нерівних умовах”.Цікавим завершенням заходу для донецьких журналістів стала екскурсія, проведена особисто Галиною Горобець на підприємстві її родини „Кам’яна квітка”.

За матеріалами Донецький прес-клуб реформ, 6.03.06