Текст:

25 червня Хорватія відзначила День незалежності. Це свято для хорватів означає набагато більше, ніж державний “червоний день у календарі”. Адже, за словами Посла Маріо Мікуліча, його народ боровся за волю упродовж сторіч, тривалий час шукав своє національне “его” й утверджувався на мапі світу. Подібний шлях пройшла – і проходить – Україна, яку пан Мікуліч називає “сестрою Хорватії”. Про Хорватію та Україну з Мірком Мікулічем розмовляє Богдана Костюк:

БК:

Пане Посол, десять років тому мені пощастило відзначити День незалежності Хорватії з моїми друзями у Загребі. Тоді люди, вітаючи одне одного, казали: “Ми вільні! Ми – європейці!”. Тоді хорватська влада розпочала низку важливих реформ у соціальній та економічній галузях. Тоді ж хорватська влада офіційно проголосила курс на євроінтеграцію. Як би Ви тепер оцінили ті реформи?

ММ:

Запровадження механізмів і правил ринкової економіки було тоді і залишається дотепер пріоритетом влади Хорватії. І справа не лише в ухваленні необхідних законодавчих актах чи проголошенні того чи іншого курсу – справа у здійсненні цього процесу. Парламент та уряд підтримують ділові ініціативи бізнесменів, інвесторів, місцевих громад. Наприклад, уряд підтримав ідею мешканців Загреба відновити фестиваль оперного мистецтва, який започатковано 150 років тому Габсбургами – тодішньою імператорською родиною Австро – Угорщини. Завдяки відновленню фестивалю, австрійські меценати профінансували реставрацію знаменитої загребської Опери, хорватські туристичні фірми розробили спеціальний маршрут, у загребських ресторанах з’явилося “музичне” меню. А прибуток від відвідин прихильників опери надійшов держбюджету. Ну, а міська громада Загреба розпорядилася отриманими коштами по-своєму: побудували нове приміщення для музичного ліцею.

БК:

Судячи з наведеного Вами прикладу, місцеві громади мають також чималі права...

ММ:

Республіка Хорватія ухвалила 2003-го року Закон про підприємництво, здійснення якого сприяє підтримці ініціатив на місцях, надає можливість малому і середньому бізнесу активно розвиватись. А це – у першу чергу бізнес родинний, або бізнес невеликої територіальної громади. Насправді, кожна родина, кожне містечко мають достатньо культурного та інтелектуального потенціалу, щоби приїжджим гостям запропонувати щось оригінальне. Коли подорожую Україною – милуюся чудовими краєвидами невеличких міст і селищ: старовинна архітектура, давні храми, пам’ятки історії. І жодного ресторанчику чи пристойної кав’ярні, жодного нормального готелю! Запитую місцевих мешканців, чому так? А вони кажуть – ми не можемо собі дозволити сімейний бізнес, а влада коштів не має, бо гроші ідуть до центру. Хорватія охоче поділиться з Україною своїм досвідом, який полягає у гармонізації стосунків – і фінансових, і соціальних – між центром і регіонами. Між Загребом і маленькими мальовничими містечками, в яких і створюється те, що ми називаємо образом Хорватії.

БК:

Хорватію називають “туристичним раєм”, на узбережжя Адріатичного моря їде все більше українців. За власним досвідом знаю, що Хорватія – це не лише морське узбережжя з його мальовничими містечками, монастирями і віллами на островах. Це і гірська частина країни. І фантастичні краєвиди Плітвіцьких озер... Що би Ви порадили українським туристам подивитись?

ММ:

О, та Ви ж щойно запропонували чудову туристичну програму, комбінацію між відпочинком на морі і подорожами по різних куточках Хорватії! Ви маєте рацію: кожен з так званих “туристичних регіонів” нашої країни розвиває ті напрямки відпочинку, такі екскурсії, які дозволяють гостям ознайомитися з місцевими пам’ятками історії та культури, народними звичаями, особливостями кухні, традиціями виноробства. Як на мене, і тут Україна дуже подібна до Хорватії, з її кримськими санаторіями, карпатським “зеленим туризмом”, галицькими кав’ярнями, київськими і чернігівськими давньоруськими храмами. Просто ви не використовуєте те, що дали вам Бог, природа, історія. Хорватія ж навпаки – робить ставку на туризм, розкриває себе перед світом через свої історико-культурні об’єкти та якісну туристичну інфраструктуру. А ще чи не кожен населений пункт у Хорватії, що налічує багатовікову історію, пропонує свої фкстивалі – театральне літо у Задарі; барокові вечори у Вараждині; мистецьке літо у Спліті, міжнародні фестивалі народної та дитячої творчості на Адріатиці. Що казати – у Хорватії відбувається понад двісті фестивалів і видовищ щороку. Моя ж порада українцям – приїздіть, ми вам раді!

Dobro doshli do Hrvats

Богдана Костюк,радіо "Свобода"