Текст:

Українські історики переконані: чи не кожен населений пункт у державі може стати туристичним центром. У більшості українських міст та містечок “на душу населення” припадає велика кількість пам’яток історії та культури як, наприклад, у Прилуках, що на Чернігівщині.

Нещодавно Прилуки відсвяткували своє 920-річчя, і за майже десять віків, що місто стоїть на крутому березі тихоплинної річки Удай, місцеве населення назбирало велику кількість народних переказів, легенд, пісень і наукових повідомлень про саме місто та його мешканців. Зазначу, що центром Прилук приємно прогулюватись просто так, роздивляючись довкола, не поспішаючи, а просто насолоджуючись довколишніми краєвидами. Адже у Прилуках розташовані християнських храми доби середньовіччя, будинки від вісімнадцятого століття. І будувалося це місто як фортеця ще від кінця Х століття – тобто, від часу, коли київський князь Володимир Святославич наказав на східних околицях Київської Русі будувати фортифікаційні споруди для захисту від набігів кочових племен. А згадуються Прилуки вперше у “Повчанні” Володимира Мономаха своїм дітям у 1085 році. А потім упродовж віків місто то зазнавало злетів та економічного розквіту, то нищилося іноземними ворогами, але уперто відроджувалось, поновлювалось і розвивалося. І, блукаючи поміж садибами сторічного віку, стоячи на крутому схилі над тихоплинною річкою Удай, можна легко уявити і давньоруських воїнів, що б‘ються за волю Русі, і козацькі війська, які проходять містом, і гурти молодих красунь, які з берега Удаю визирають своїх наречених...

А поруч з Прилуками знаходяться історичні парки – Тростянець і Сокиринці, православний Густинський монастир, тощо. У місті вам обов’язково розкажуть про прилучан, які залишили свої імена на скрижалях історії України: серед них - діяч доби барокко Антон Прокопович, святитель Іосафат Бєлгородський, письменник і педагог – автор першого українського словника Павло Білецький – Носенко; народні артисти України Микола Яковченко, Віктор Вернигор; поетеса Любов Забашта...

Прилуки одними з перших в Україні вибороли право співпрацювати з експертами Швейцарської культурної програми та Центру розвитку «Демократія через культуру». Вони допомагали прилучанам шукати «родзинки» і шедеври серед звичних для прилучан і майже невідомих приїжджим пам’яток культури та історії. І результатом цієї співпраці стала поява компакт-диску «Прилуки мистецькі» та набір поштівок «Прилуки у часі».

Як зазначила керівник проектів Швейцарської культурної програми в Україні Людмила Гарбуз, «Швейцарія – одна з найбагатших держав світу – нині орієнтується на стратегію культурного розвитку і розвитку туристичної інфраструктури. Швейцарія готова допомогти іншим державам Центральної та Східної Європи розвивати як туристичний менеджмент, так і культурну сферу. Подивіться: чи не кожне альпійське селище у Швейцарії чи в Австрії щороку проводять численні фестивалі, конкурси, змагання, на які приїздить велика кількість туристів звідусіль. Звичайно, місцева влада у таких випадках витрачає чимало коштів на рекламу акції – але потім ті гроші швидко повертаються до них як прибутки від туризму. Щодо України, то Швейцарська культурна програма працює тут понад 5 років. Прилуки було обрано пілотним містом для великого 3-річного проекту. Перед презентацією комплекту листівок проведена чимала робота за участю українських і швейцарських експертів, які відзначили, який величезний культурний потенціал має місто! Міська громада ставиться дуже чуйно до цих традицій, не перериваючи їх, а допомагаючи їм розвинутись, створити сучасну українську культуру».

Керівник центру «Демократія через культуру» Олександр Буценко відзначив наступне: “Наш центр працює з різними містами, районами та областями в Україні, несе нові технології використанні культури і творчих ресурсів ХХІ-го століття. Прилуки – перше місто, з яким ми почали працювати, і атмосфера міста нас завжди сюди приваблювала. І називається ця атмосфера, цей ентузіазм місцевої громади “суспільний капітал” – тобто, сукупність зв’язків між людьми, організаціями і громадами, які сприяють розвиткові місцевих традицій і культури. Оскільки культура – це історія, яку місто розповідає про себе самому собі. Але цю історію підслухали інші. І завдяки реалізації нашого проекту, ми вже бачимо цю історію, що втілилась і у листівки, і у CD Rom”.

Завдяки цьому, за умови розбудови належної туристичної інфраструктури, Прилуки можуть стати одним з найбільших туристичних центрів Чернігівщини, місцем проведення мистецьких фестивалів і конкурсів. Адже, крім визначних пам’яток історії та культури, ця «родзинка» регіону має чим зачарувати гостей – наприклад, щорічним Здвиженським ярмарком. У день проведення ярмарку, ідеш центральними вулицями міста – а довкола смакота! Можна придбати і домашні пиріжки, і кавуни, і яблука з власного садку, і цілющий мед, і вироби народних майстрів – гончарів, ткаль, вишивальниць, художників.

Прилуки розташовані недалеко від Києва, а мені чомусь видалось, що до європейського дому вони значно ближчі, ніж столиця України. У Прилуках не вирубають старих лип і дубів, не будують сучасні офісно-розважальні центри у безпосередній близькості до архітектурних пам’яток, не знищують квартали з понад столітньою історією. Це – по-європейськи.

Богдана Костюк, кореспондент радіо "Свобода"