Музиканти-поліглоти і самі собі промоутери

Є групи, учасники яких більше нічого не вміють робити, як співати чи грати. А є команди таких собі “поліглотів”, які паралельно є композиторами, виконавцями, художниками, дизайнерами, web-дизайнерами, перекладачами і самі собі “розкручувачами”. Гурт “Небесна копалина”, наприклад. Звичайно, так сталося не від хорошого життя. Але в цьому є свої плюси. По-перше, їхня музика не залежить від “вказівки зверху”. А по-друге, приємно, що існує вільний “доступ до тіла” (можна без проблем поспілкуватися з музикантами, а не записуватися на аудієнцію у секретаря і т.д.). Але існують і свої труднощі. Одна з таких, наприклад, те, що промоагенція “Атлантік”, під лейбою якої вийшов альбом “Сплять янголи”, не затруднила себе організацією презентації цього альбому. Тож хлопці самі мали цим зайнятися і, благо, їх ініціативу підтримав арт-клуб “44”. Там презентація і відбулася на цьому тижні.

Гурт “Небесна копалина” не відноситься до розряду “валового продукту”, яким завалений музичний простір. В Україні групу знають хіба що професіонали або ж “досвідчені” слухачі. Але в той же час вона відома за кордоном: в Італії, США, Англії, Австралії, Канаді. Популярність “Копалини” “за океаном” почалася тоді, коли в 1992 році Independent Music Network (США) запросив Юрія Польченка відвідати спілку незалежних музик, щоб взяти участь у музичному проекті. Там Юрій показав матеріал своєї групи (тоді вони називалися “Celestial Mine”), який налічував близько тридцяти пісень. На студії Russian River Studio були записані 4 речі, які одразу знайшли свого слухача. Так починалося “завоювання Америки”. Після повернення Юрія на вітчизну група грала сольні концерти в клубі “Барви”. Працівник Британського посольства, почувши їх англомовну програму, одразу запропонував їм запис альбому. Народився альбом “Mist of Dance”, презентація якого відбулася в Посольстві Великої Британії, – тепер їх слухала Британія. І лише в 2000 році гурт запрацював під українською назвою “Небесна копалина”: адже вони взялися за український матеріал. У цей же рік за свій кошт група їде на італійський фестиваль “Spirit of Woodstock’2000” – тоді і завойовує Італію. А що ж щодо України? А у нас все ще існують великі перепони у сходженні для своїх – українських - груп і стабільно живе правило “нєформат”. Тому диск “Сплять янголи” супроводжував чистий ентузіазм музикантів. На ньому зібрано 7 україномовних речей, пісня “Цветные облака” та бонус чотирьох робіт переграних з попереднього альбому “Mist of Dance”. Цитуючи слова Юрія Польченка, “Українська версія нас – це бажання бути щирим і ближчим до свого слухача, але водночас не піти за ним, а віднайти нові шляхи до його уваги.”.

“В якому стилі вони грають?” – може мучити питання тих, хто ще не чув “Небесну копалину”. На думку бас-гатриста Гени, “Стиль – це страшенна гидота. І ми робимо все, щоб його не помічали.” І дійсно, з однієї сторони, “Небесна копалина” грає рок та панк-рок (часто за настроєм музика схожа на “Offspring”). З іншого боку, простежується мелодичність брит-попу. І нарешті, все це обгортає колоритний фольк (неймовірно прикрашає звучання скрипки) та періодично виникає музичний стьоб. Та цієї різноплановості і варто було очікувати від Юрія Польченка. Адже багатогранність інтересів людей завжди відбивається різнобарвністю і на їхній творчості. І варто визнаити, що цією “астильністю” музика “Небесної копалини” не лише спантеличує, але й приємно вражає.